Блог

Вперше опубліковано у збірнику: Тези звітної наукової конференції філософського факультету. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2023. С. 36-40. https://filos.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2023/02/Tezy-konferentsii-2023.pdf

На перший погляд, війна і відчуття щастя – несумісні. З початком повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну 24.02.2022 багато людей почали болісно реагувати на будь-який прояв позитивних емоцій, зокрема у соцмережах, аргументуючи свій категоричний осуд тим, що неможливо відчувати щастя, коли щохвилини гинуть українські цивільні та військові, зазнають тортур українські військовополонені та цивільне населення на окупованих територіях, коли росія перетворює на руїну українські міста. Проте наратив «занурення в абсолютне горе» і дозвіл на позитивні емоції аж «після перемоги» є вкрай шкідливим, деструктивним як для людської психіки, так і для перемоги України у війні, адже може призвести до тяжких депресивних розладів на індивідуальному рівні та до «колективного психозу», занепаду духу та зневіри на соціальному рівні. Зрештою, цей наратив суперечить адаптивним механізмам здорової людської психіки, які дозволяють людині оговтатися навіть після найболючіших потрясінь та втрат [6, С. 230]. Відомий факт, що стан екстремального стресу (перша фаза – шок) людська психіка здатна переживати щонайбільше 72 години, після чого людина призвичаюється до нової ситуації і негативні емоції поступово вщухають.

Однак я не вдаватимуся у детальніший аналіз адаптивних механізмів психіки, оскільки, по-перше, це прерогатива дослідницького поля психології та нейропсихології, по-друге, метою цієї філософської розвідки є спроба відповісти на питання: чи можливе щастя під час війни? А щастя не є однією з позитивних емоцій. Щастя – це специфічний феномен людського досвіду, що формується на перетині нейропсихічного функціонування, соціальної взаємодії, моральної поведінки та світоглядно-ціннісних орієнтирів людини. Хоча чимало дослідників, зокрема Б. Фрей [5, С. 64], абсолютно правильно наголошують на необхідності міждисциплінарного підходу для ефективного вивчення феномену щастя, сьогодні найпоширенішими є передусім економетричні дослідження кореляції щастя та війни [4, С. 228]. А відтак, є потреба надолужити у сфері філософського аналізу цієї проблематики.

Очевидним є факт, що війна призводить до невимовного людського страждання та нещастя, проте це зовсім не означає, що щастя можливе лише за умов миру. Певною мірою і в певному сенсі війна також приносить щастя [6, С. 226]. Поглиблюючи свої минулорічні напрацювання [8], я зосереджусь на тому, як проявляється та наскільки ефективним є передусім евдемонічне щастя в українському суспільстві під час війни з росією,

Одним з найвагоміших факторів, який забезпечує українцям відчуття евдемонічного щастя під час війни є зростання відчуття солідарності. Людині потрібні Інші. Дружба, любов, довіра, зміцнення міжособистісних стосунків підвищують відчуття щастя. Під час війни людина гостріше відчуває соціальну та національну згуртованість, єдність цінностей та цілей з іншими у різних формах та масштабах: військові – у своєму підрозділі, бригаді, армії загалом та з цивільним населенням завдяки колосальній підтримці від нього, цивільні – в активних волонтерських групах, у побутових ситуаціях взаємодопомоги, у долученні до збору коштів, усе українське суспільство – з іншими демократичними суспільствами світу. Тож солідарність відчувається і на рівні міжнародної спільноти, і на рівні української нації, і на рівні міжособистісної взаємодії.

Ще одним фундаментальним фактором евдемонічного щастя під час війни є велика мета, спрямованість до якої дозволяє людині трансцендувати себе, долучитися до чогось більшого, ніж вона сама, до чогось, що виходить за межі її власного життя та її суб’єктивності. Для українця сьогодні цією метою є формування такої української держави і такого українського громадянського суспільства, які забезпечуватимуть свободу та необхідні умови для процвітання – а отже, щасливого життя – українських громадян. Перемога над росією у військовому та культурному сенсі є проміжним завданням на шляху досягнення цієї мети. Специфікою евдемонічного щастя тут є те, що людина відчуває щастя вже від самого руху до значущої для неї мети. Евдемонічне щастя – не винагорода після досягнення мети, а позитивний досвід вже від самого процесу її досягнення. Водночас ця велика мрія і велика мета об’єднує окрему особу з мільйонами інших, забезпечуючи щастя також і від відчуття солідарності, приналежності до групи однодумців та усвідомлення значущості свого внеску у спільну справу. Ця велика мета надає сенсу людському життю. До речі, дослідження свідчать, що зазвичай під час воєн знижується рівень самогубств [5, С. 63], оскільки люди, які відчували самотність, непотрібність, втрату сенсу життя, знову відчувають власну корисність та значущість і віднаходять мету, до якої прагнуть разом з іншими.

Оскільки основою евдемонізму є етика чеснот (від Арістотеля і до сучасних інтерпретацій), то по-справжньому щасливою є тільки доброчесна людина. В українських воєнних реаліях практикування чеснот – загальнолюдських, громадянських, професійних – помітно зросло і стало одним з найвагоміших інструментів реалізації активної громадянської позиції та національного спротиву. Чеснота сміливості стала брендом України в світі. В умовах, коли ворог намагається вселити в нас тваринний страх, опустити до рівня базових інстинктів, практикування чеснот є дієвим засобом зберегти нашу людяність, цивілізованість та самоповагу. В умовах війни, коли через звірства ворога ми втрачаємо контроль над більшістю обставин свого життя (а відчуття контролю також є фактором щастя), практикування чеснот дозволяє нам опанувати себе і таким чином утримати, принаймні частково, відчуття контролю та стабільності.

Автентичність та автономність – ще два засадничі фактори евдемонічного щастя. Автономність – це наявність зовнішньої (відсутність зовнішніх утисків та обмежень) та внутрішньої (відсутність світоглядної зашореності та страху) свободи самостійно обирати цінності, приймати рішення та діяти. Автентичність – це вміння «бути собою», тобто автономно сформоване розуміння того, хто я є і що для мене є благом, до якого варто прагнути, а також змога провадити своє життя згідно з цим розумінням [1, С. 25, 44-45].  Екзистенційність війни з росією полягає в тому, що ми захищаємо не тільки і не стільки своє фізичне існування (яке не було б взагалі під загрозою, якби ми погодились зросійщитись, стати частиною «русского мира»), але насамперед своє культурне існування – свою автентичність, світоглядно-ціннісну автономність та українську національну ідентичність. Попри жахіття війни, відчуття щастя українців підкріплюється гордістю за свою культурну приналежність.

Для частини (а саме національно свідомих) українців до війни «бути собою» було чимось звичним внаслідок гедоністичної адаптації. Натомість під час війни жити «по-своєму» всупереч обставинам, плекати як власні сімейні, так і загальнонаціональні культурні традиції, читати українську літературу чи поглиблювати знання з української історії, культури – це те, що відтепер «смакує» особливо яскраво, набуває нового сенсу, стає запорукою щоденного досвіду щастя у воєнних буднях. Для іншої ж частини українців питання національної ідентичності взагалі не було важливим, вони провадили комфортний гедоністично-консюмеристський спосіб життя, уникаючи складних, а отже, некомфортних світоглядно-ціннісних питань. Частина з них (за відсутності статистичних даних не можу стверджувати, що більшість) з початком повномасштабного вторгнення росії пришвидшено пройшли процес національного пробудження, самовизначення та самоідентифікації. Після гедоністично-консюмеристської нудьги такий стрибок у світоглядно-ціннісному саморозвитку зумовлює значне підвищення відчуття щастя. Стрибок у відчутті щастя людини, яка розібралася зі своєю автентичністю, віднайшла смисл та мету життя, певним чином можна порівняти з відчуттям щастя людини, яка виграла в лотерею: в обох випадках відбувається докорінна зміна звичної життєвої ситуації людини. Тільки у випадку лотерейного виграшу відчуття щастя, гедоністичного за своєю суттю, через рік знижується до рівня, який був до виграшу. Але евдемонічному щастю можна навчитися, а отже, можна продовжити його тривалість. Тож у випадку людини, яка здійснила «евдемонічний» стрибок, відчуття щастя, безумовно, буде більш стабільним і тривалим, однак для його підтримання потрібно засвоїти відповідні знання, сформувати вміння та щоденно їх практикувати.

Той факт, що ми живемо в Інформаційну Добу, насправді, значно ускладнює наш індивідуальний суб’єктивний досвід війни. Якщо раніше емоційний досвід людини був обмежений подіями, в епіцентрі яких вона безпосередньо перебувала, то сьогодні інформаційні технології уможливлюють доволі реалістичне переживання подій, що трапилися навіть на іншому континенті, а відтак, потужну емоційну заангажованість. Зараз в Україні, навіть якщо людина перебуває в регіоні, де не відбуваються бойові дії, потік інформації (відео, інтерв’ю, пости в соцмережах) про трагічні події з різних куточків України, спричинені терористичними діями росії проти українського цивільного населення, дають відчуття безпосередньої участі в цих подіях. Накопичення цього травматичного емоційного досвіду може поглинути людину. Тож для того, щоб зберегти своє психічне здоров’я та ситуаційну адекватність емоцій (не дивитися на світ ні в «чорних», ні в «рожевих» окулярах, зберігати працездатність та адекватно реагувати на події), потрібно, з одного боку, залишатися в курсі новин, але з іншого – практикувати досвід щастя у тій формі та тією мірою, які можливі за актуальних обставин.

На перший погляд може видатись, що гедоністичне щастя неможливе під час війни, але це не так. По-перше, коли людина втрачає звичний рівень комфорту та необхідні джерела насолоди, відбувається зниження порогу чутливості – і вона починає отримувати колосальну насолоду від того, що колись видавалося їй рутинним і вже не приносило особливого задоволення (гарячий напій, електроенергія в помешканні, ніч без повітряної тривоги та обстрілів). По-друге, стан потоку, який відчувають військові під час бою, є ще одним яскравим прикладом гедоністичного щастя. Цей вид чуттєвої насолоди викликає залежність [6, С. 229-230]. Він схожий на те, що у племені мисливців за головами з Філіпін, ілонґотів, називається ліґет. Ліґет – це «глибоке зосередження, пристрасть та енергія під час прагнення до небезпечної мети разом із групою людей, які виступають проти іншої групи» [2, C. 227]. Ліґет – це не просто психічний стан, а складна ситуація з соціальними правилами, тож з огляду на культурні відмінності для українських військових (як і військових з інших країн) цей феномен не доступний у своїй повноті, але вони точно відчувають його частини. Ліґет дозволяє пояснити природу задоволення від бойового досвіду: українські (у нашому випадку) військові не вбивають заради самого задоволення, як психопати, вони відчувають задоволення під час бойових дій від добре виконаної роботи з товаришами, від приємного збудження і куражу вдалого полювання [2, C. 229]. По-третє, солодке відчуття полегшення після уникнення небезпеки людині забезпечує Система В – одна з трьох систем винагороди у її мозку [3, С. 118-163]. Однак, як вже зазначалося раніше, гедоністичне щастя не є довготривалим. Особливо два останні щойно згадані види чуттєвих насолод не сприяють загальному психологічному добробуту людини, ба більше, події, якими вони спровоковані, зазвичай є глибоко травматичними для людської психіки (провокують посттравматичний синдром тощо).  

У контексті соціальної реінтеграції та психологічної реабілітації українських військовослужбовців нерідко постає питання, чи може знову стати щасливою людина, яка вбила іншу людину. Відповідь на це питання ствердна. Щодо механізмів – питання складніше. Але це можливо у більшості випадків, оскільки війна створює нову систему моральних координат, а отже, людина має інше сприйняття подій та інші відчуття в рамках цієї системи [7]. Скажімо, водієві транспортного засобу пережити ситуацію ненавмисного вбивства пішохода чи іншого учасника транспортного руху дуже важко, а в деяких випадках – неможливо. Але зовсім по-іншому почувається воїн, який вбиває загарбника, захищаючи свою землю та життя своїх рідних. У системі моральних координат, сформованих війною, актуалізується етика воїнської честі [1, C. 35], що й уможливлює відчуття евдемонічного щастя.

Тож на основі розглянутих прикладів з українського сьогодення можна підсумувати, що як евдемонічне, так і гедоністичне щастя – можливе під час війни. Крім того, саме досвід евдемонічного щастя на індивідуальному рівні сприяє підтриманню психічного здоров’я і розвитку адаптивності та емоційної стійкості під час війни, а на колективному рівні посилює соціальну згуртованість, боєздатність та ефективність українського суспільства на шляху до перемоги.

Література

1. Тейлор Ч. Джерела себе. – Київ: Дух і Літера, 2005. – 696 с.
2. Фельдман Барретт Л. Як народжуються емоції: Таємне життя мозку. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2018. – 480 с.
3. Esch T. et al. Die Neurobiologie des Glücks. Wie die positive Psychologie die Medizin Verändert. – Ed. 3. – Stuttgart: Thieme, 2017. – DOI: https://doi.org/10.1055/b-004-140649
4. Coupe T., Obrizan M. The impact of war on happiness: The case of Ukraine // Journal of Economic Behavior & Organization. – 2016. – Volume 132. – Part A. – P. 228-242. – Режим доступу: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0167268116302086
5. Frey B. S. Happiness and war // Frey B. S. Economics of Happiness. SpringerBriefs in Economics Series.  – Springer, 2018. – P. 58-65. – DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-319-75807-7_13
6. Frey B. S. Peace, war, and happiness: Bruder Klaus as wellbeing facilitator // International Journal of Wellbeing. – 2011. – 1 (2). – P. 226-234. DOI: https://doi.org/10.5502/ijw.v1i2.5
7. Grayling A. C. War: An enquiry (vices and virtues). – New Haven: Yale University Press, 2017. – 288 p.
8. Lushch-Purii U. The Ukrainian happiness: the Ukrainian context of Homo Eudaimonicus anthropological model // Proceedings of The Third International Scientific Conference “Happiness and Contemporary Society”, March, 20, 2022. – Lviv: SPOLOM, 2022. – P. 134-136. – DOI: https://doi.org/10.31108/7.2022.26